МЕТОДА: Зустріч з Альфредом Максименком

18 березня, субота

17:00

Галерея в Домі Майстер Клас
Київ, вул. Хмельницького, 57Б, 5-й поверх

Модераторки зустрічі: Ліза Корнійчук та Любов Дивак, редакторки видання ВОНО

У рамках кураторського проекту «Метода» Відкритого архіву українського медіа-арту відбудеться artist talk з Альфредом Максименком, художником, творчим наставником та співавтором перших робіт Ганни Куц та Віктора Довгалюка (дует медіа-артистів akuvido).

Альфред Максименко — львівський художник і педагог, один з ініціаторів перевідкриття 1991 року кафедри монументального живопису, яка була закрита у Львівській Національній Академії Мистецтв році з ідеологічних причин тридцятьма роками раніше. Перший набір студентів кафедри, усі з яких мали за плечима закінченусередню мистецьку освіту, виявився незручним для класичних академічних методів викладання. Максименко був єдиним викладачем, який зміг порозумітися з курсом — так 1994 року була утворена його перша навчально-творча майстерня (і єдина на той час індивідуальна майстерня у Львівській Академії). У першій Максименковій майстерні навчалося 6 студентів, серед яких була і Ганна Куц.

Максименко кардинально змінив підхід до навчального процесу, задаючи студентам досліджувати об’єкти різними засобами зображення: графічними, живописними, скульптурними, з кінця 90-х — і мультимедійними. Свій навчальний процес Максименко назвав «Територією реального часу». З часом він розвинув цей процес у синтезовану систему, що складалася з етапів об’єктивного (академічного) та суб’єктивного (формотворчого) дослідження, названу АКТАКАД, «актуальний академізм». Прояви нової викладацької методи були помітні вже на першому перегляді робіт його майстерні. За словами Максименка, «після цього перегляду совдепівський принцип виконання заздалегідь складених та затверджених програм, що не змінювались роками, був остаточно зламаний».

1997 року відбувся революційний для Академії дипломний захист випускників першої майстерні Альфреда Максименка. Захист відбувався публічно у Львівському палаці мистецтв у формі масштабного перформансу довкола експозиції під назвою «Призма 6+1». Викладач сам підібрав музику для дипломного перформансу (нею стала пісня «Passion» Пітера Ґебріела) і буквально за добу до захисту знайшов акторів (зголосилися артисти театру Олег Цьона та Тетяна Каспрук). Сам захист був дуже напруженим: задушливе переповнене глядачами приміщення, скептична комісія, що змінила гнів на милість лише після схвалення дипломів ректором. «Призма 6+1» став першим й останнім подібним захистом в історії ЛНАМ. Сам проект існує у кількох версіях: одна була представлена комісії, іншу зробили телевізійники у вигляді ТБ-есе, і ще одну пізніше запропонував відзняти Максименко у формі відеоарту. Останній запис, до створення якого долучилися Ганна Куц та Віктор Довгалюк, представлений в експозиції виставки «Метода».

Останній на сьогодні, третій повноформатний випуск майстерні Альфреда Максименка відбувся 2010 року. Комп’ютерні технології вже стали невід’ємною складовою навчально-творчого процесу його студентів, і навчальні роботи цього курсу були представлені як виставкові проекти «Мюнхенський торс-1» (КМЦ «Дзиґа», 2006) та «Мюнхенський торс-2» (Музей Ідей, 2008) — в обох були використані нові медіа, як-то фото та відео.

Альфред Максименко і сьогодні викладає у ЛНАМ, у нього навчалися нині відомі львівські медіа-артисти: Сергій Петлюк, Тамара Грідяєва, Олексій Хорошко, Михайло Барабаш. Незважаючи на «індекс успішності» випускників Максименка, на жаль, його досвід став не правилом, але винятком для українських художніх вишів.

Сайт Альфреда Максименка

Сайт Відкритого архіву українськогомедіа-арту

Вхід вільний

О 16.00, за годину до зустрічі з Альфредом Максименком, відбудеться кураторська екскурсія виставкою «Метода»

Виставка «МЕТОДА» триває до 23 березня включно.

Проект було підготовлено у рамках роботи Кураторської Лабораторії в «Галереї в Домі Майстер Клас».

***

ВОНО – незалежне студентське видання про мистецтво, яке створюється студентами Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у Києві.

Сторінка видання