Реконструкція Михайлівського Золотоверхого

13 лютого в 19:00 в Домі МК лекція: Реконструкція Михайлівського Золотоверхого монастиря (Перша з серії лекцій case study “Як велися роботи архітектурного бюро Юрія Лосицького по відновленню і реконструкції)

Проект організований разом із InKyiv. Куратор Вікторія Федоріна.

Нинішній храм – уже четвертий на цьому місці. У 1050-ті князь Ізяслав Ярославович побудував на пагорбі біля Софійського собору Дмитрієвський монастир з церквою. Потім там була церква Святого Петра. А у 1108 році Святополк Ізяславич спорудив церкву на честь свого покровителя архангела Михаїла. Михайлівський був останнім собором Київської Русі, в інтер’єрі якого ще використовувалися мозаїки. Велика держава йшла до занепаду і такі дорогі прикраси були їй уже не по кишені.

Славу собору також принесли мощі святої Варвари, привезені з Константинополя дружиною Святополка, дочкою візантійського імператора Варварою. Монастир пережив захоплення Києва монголо-татарами в 1240 році, в XV столітті його двічі спустошували татари, потім він довго руйнувався під впливом вітрів і дощів. Святиню відновили в XVI столітті, але справжній ренесанс вона пережила в наступному столітті, завдяки митрополитам Іову Борецькому і Петру Могилі. Собор відремонтували і перебудували в стилі українського бароко на гроші гетьмана Івана Мазепи.

На початку XVIII століття біля собору з’явилася кам’яна дзвіниця і Трапезна церква Іоанна Богослова. Внутрішнє оздоблення щедро поповнювалося за рахунок меценатів. А ось давньоруські фрески і мозаїки поступово замінили бароковими розписами – тільки в XIX столітті деякі вдалося відновити. В цілому до революції і нової влади собор дійшов у відмінному стані.

У 1922 році більшовики ліквідували монастир, а в 1934-му стали руйнувати і його будівлю. Залишки давньоруської кладки вручну знищити не змогли, тому в 1936-му підірвали вибухівкою. Вченим вдалося врятувати унікальні мозаїки, які і донині розкидані по різних містах: в Софійському соборі в Києві, Третьяковській галереї в Москві, Російському музеї в Санкт-Петербурзі. На місці святині вирішили звести Урядову площу в стилі радянської гігантоманії: напівкруглі будівлі ЦК КП (б) У і ВУЦВК, між ними – величезний пам’ятник Леніну і площа-плац для заходів. Але встигли побудувати лише будівлю нинішнього Міністерства закордонних справ, зруйнувавши для цього Трьохсвятительську церкву.

У 1992 році було прийнято постанову про підготовчі роботи реконструкції Михайлівського Золотоверхого монастиря – це були розкопки і створення проекту. Ніякої архітектурної документації про собор не збереглося. А в кресленнях, які робили студенти перед його зносом, на око було видно певні неточності. Тому був використаний метод відновлення по фотографії. Суть його проста: не треба підбирати відмичку, треба відкрити ломом. Є фотографія, це конусна проекція. Якщо відомо де центр, тобто точне місце зйомки, то далі все досить просто. У випадку з Михайлівським абсолютно точно відомо, що зйомка велася з 12-го ярусу дзвіниці, там, де зараз висять дзвони. Був розкопаний фундамент дзвіниці. Після цього стало можливим досить точно встановити всі позначки висот. Далі були зроблені комп’ютерні побудови і розроблений сам проект.

Чи був метод відновлення по фотографії розроблений Юрієм Лосицький спеціально для Михайлівського?
Чому був відновлений саме бароковий вигляд собору XVIII століття, а не остання версія на момент руйнування?
Чи використовувалися при реконструкції (будівництва) сучасні матеріали?
Як було визначено колірне рішення собору?
Як довго тривало відновлення, скільки воно коштувало, і що було найвдалішим в цьому досвіді?
Про це і розповість архітектор Юрій Лосицький.

Організаційний внесок – 150 грн
(З пенсійним або студентським – 100 грн)

Реєстрація на зустріч за посиланням https://goo.gl/forms/gLBMNTxhTYizp1uj2

Фото iloveukraine.com.ua