Світлана Алексієвич у Домі МК

“Для мене важливо розказати все про людину, знайти у звичайному її побуті справжнє буття”, – такими словами нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич у діалозі з українською письменницею Оксаною Забужко на сцені Дому МК охарактеризувала власний погляд на своє завдання як письменника. Направду, твори білоруської “літературної документалістки” зосереджені на простій людині, яка змушена переживати катаклізми “червоної епохи”, пост-совка як часу “секонд-хенду”, страхіття не-своєї війни в Афганістані і нарешті виклики усьому людству – Чорнобильську катастрофу. Але, попри цю складну мозаїку часу, людина навіть у лещатах несвободи від політичних режимів і природних катаклізмів намагається будувати власний простір.

Під час своєї зустрічі із українськими читачами Світлана Алексієвич розповідала про те, як непросто їй знаходити сили на розшифровку голосів своїх героїв, адже за кожним із них – життєва драма, яка почасти вимірюється життям їхніх близьких і рідних людей. При цьому, людська драма набагато складніша, ніж може це уявити сам письменник, саме тому Світлана Алексієвич вирішила для себе стати хронологом не епохи, а самої людини. На її думку, працювати над кожним твором дуже складно, адже треба знаходити в собі сили на ново переживати і співпереживати в історіях своїх героїв. Зокрема, своєрідним душевним викликом для неї став “афганський період”: письменниця зізнається, що кожен раз, беручись за диктофон, мусила знаходити в собі останні сили, аби не збожеволіти в потоці зізнань голосів жінок і дітей, адже саме через призму їхнього болю письменниця розказала про війну.

Світлана Алексієвич наголосила і на тому, що письменник не може лукавити. Його завданням є переосмислювати як власні помилки, так і помилки покоління, однак в жодному випадку “не відхрещуватися”, не перекреслювати власний досвід, а знаходити в ньому своєрідні точки відліку для змін і поступу.

До речі, білоруська письменниця не обходить осторонь і українські процеси. Вона стежила за подіями Революції Гідності (і навіть у 2014 році написала передмову до книжки “Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву”, яка в хронологічному порядку розповідає про кожен день Євромайдану голосами її учасників. Світлана Алексієвич у своїй передмові відзначила, що ці українські голоси фактично показують, що “минув час Толстого і Достоєвського, настав час толстих і достоєвських). У своїх публічних промовах письменниця різко засуджує окупацію та анексію Криму (її виступ одразу після присудження Нобелівської премії, у якому засудила анексію Криму, навіть викликав обурення серед російських політиків – як наслідок, офіційні привітання від РФ так і надійшли на адресу письменниці).

А ще письменниця не боїться говорити і про підтримку України з боку білоруських громадян: “Так, вони не виступають публічно, але насправді підтримують Україну. і я знаю, що багато наших громадян навіть воюють на Донбасі за Україну. Ми маленький народ і розуміємо, що таке агресія зі сторони інших – сильніших, які люблять пройтися своїми солдатськими чоботями по нашій землі”.

На сцені Дому МК Світлана Алексієвич познайомила українських читачів із трьома своїми книгами, які вийшли в українському перекладі 2016 року. Це «Чорнобильська молитва: Хроніка майбутнього» від Видавничого Дому «Комора» (в перекладі Оксани Забужко), «Цинкові хлопчики» та «У війни не жіноче обличчя» від харківського видавництва Vivat.

Ще раз почути розмову Світлани Алексієвич та Оксани Забужко в Домі МК можна, переглянувши відео (партнер проекту – beTV): http://betv.com.ua/online/svitlana-aleksiyevich-presentation/